Будівельний ринок України продовжує трансформуватися: поки одні регіони нарощують кількість реєстрацій компаній з основними економічними видами діяльності у сфері будівництва, інші демонструють активність попри близькість до фронту. YC Market дослідив регіональну структуру будівельної галузі у 2026 році, визначив лідерів серед областей за кількістю зареєстрованих компаній і ФОП та проаналізував ключові тенденції укрупнення бізнесу.
Аналіз регіонального розподілу кількості юридичних осіб та кількості фізичних осіб-підприємців (ФОП) здійснено за їхнім місцезнаходженням за допомогою YC.Market від YouControl. Аналітики дослідили вибірку компаній та ФОП за їхнім основним видом економічної діяльності. До переліку проаналізованих основних видів економічної діяльності увійшли: 41.20 – Будівництво житлових і нежитлових будівель, 42.11 – Будівництво доріг і автострад; 42.12 – Будівництво залізниць і метрополітену, 42.13 – Будівництво мостів і тунелів, 42.21 – Будівництво трубопроводів, 42.22 – Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.
Регіональна динаміка юридичних осіб та активність у прифронтових областях
Станом на 2026 рік загальна кількість зареєстрованих юридичних осіб з основними економічними видами діяльності у сфері будівництва з вибірки в Україні становить 15 448 компаній. Загальна географічна структура таких компаній не зазнала кардинальних змін з минулого року, проте є певні локальні зрушення. П’ятірка регіонів-лідерів серед кількості зареєстрованих компаній залишилася незмінною, проте їхнє місцезнаходження всередині топу зазнало змін: місто Київ (4038), Київська (1374), Дніпропетровська (1303), Львівська (1117) та Одеська області (885).
Специфікою поточного стану ринку є висока концентрація таких компаній поза межами Топ 5, зокрема у прифронтових та прикордонних областях, де ймовірно відбувається відновлення пошкодженого житлового та інфраструктурного фонду. Зокрема, у Харківській області наразі зареєстровано 795 компаній, у Полтавській – 532, а в Запорізькій – 409 юридичних осіб.
За 2025 рік всього по Україні було зареєстровано 734 юридичні особи з основними економічними видами діяльності у сфері будівництва з вибірки. Загалом тенденція по географічному розподілу компаній залишається сталою. Минулий 2025 рік відзначився невеликою кількістю компаній, що припинили свою діяльність. Кількість компаній, що припинили діяльність складає 101, а саме 13,7% відносно зареєстрованих. Це доволі позитивна динаміка для українського будівельного бізнесу.
Структура та регіональні лідери серед ФОП
У сегменті індивідуального підприємництва спостерігається значно менша кількість зареєстрованих суб’єктів порівняно з юридичними особами. Географія ФОП у порівнянні з минулим роком залишилась майже без змін. Топ-5 регіонів за кількістю зареєстрованих ФОП з основними економічними видами діяльності у сфері будівництва з вибірки виглядає наступним чином: м. Київ – 1054 ФОП, Київська область – 898 ФОП, Дніпропетровська область – 686 ФОП, Львівська область – 608 ФОП, Харківська область – 566 ФОП. Входження Харківської області до першої п’ятірки, де вона випередила Івано-Франківську область (469 ФОП), може свідчити про високий попит на дрібні та оперативні ремонтні роботи в регіоні.
Загалом нижчу чисельність зареєстрованих ФОПів з основними видами економічної діяльності з вибірки можна пояснити об’єктивними економічними факторами: високою конкуренцією всередині ринку, обмеженою купівельною спроможністю приватного замовника та недостатністю власного капіталу. Під впливом цих факторів ФОП фізично не можуть компенсувати збитки і конвертувати в прибуток, тому спад кількості реєстрацій ФОП в Україні є цілком закономірним.
Перехід до укрупнення бізнесу та проблема дефіциту робочої сили
Динаміка ФОП за кількістю реєстрацій та тих, що припинили свою діяльність суттєво відрізняється порівняно з юридичними особами. За 2025 рік було зареєстровано 1015 підприємців і 918 припинили свою діяльність, тобто відсоток припинень відносно реєстрацій становить 90,4%. З цього ми можемо побачити активніший розвиток формату юридичних осіб, порівняно з ФОП. При цьому варто зважати на кількісне превалювання юридичних осіб на українському ринку. Ключовою перевагою малих, середніх та великих підприємств є можливість одночасно опрацьовувати великий портфель проєктів, що гарантує необхідну ліквідність та фінансову стійкість бізнесу. Великі підприємства мають більше ресурсів для акумулювання капіталу та виживання в умовах макроекономічної нестабільності.
Натомість ключовою перевагою малого бізнесу (ФОП) залишається відсутність жорсткої прив’язки до географічного розташування. Підприємці можуть вільніше пересуватися між регіонами та швидко адаптуватися до локальних запитів на об’єктах.
Водночас головним фактором, що стримує обидві форми ведення бізнесу є дефіцит робочої сили. Кваліфікований кадровий голод є спільним викликом для всього ринку. Розрахунок на компенсацію цієї нестачі шляхом залучення іноземної робочої сили наразі ймовірно не є ефективним рішенням з огляду на безпекові та економічні умови в країні.
Нова структура ринку: виклики та драйвери
Аналіз поточної структури будівельного ринку свідчить про його інституційну та географічну трансформацію. Галузь активно адаптується до нових реалій через консолідацію: ми спостерігаємо суттєве зростання кількості реєстрацій юридичних осіб порівняно з реєстраціями ФОП на тлі повільного зростання частки індивідуального підприємництва за минулий рік.
Формат малого, середнього та великого підприємництва дозволяє компаніям акумулювати необхідний капітал, підтримувати ліквідність та забезпечувати масштабні потреби відбудови, епіцентр якої охоплює не лише традиційні економічні центри, а й прифронтові регіони.
Попри колосальну потребу у відновленні житлового фонду, промислових об’єктів, транспортної логістики та енергетичної інфраструктури, говорити про стабільний розвиток будівельного сектору наразі передчасно. Галузь змушена функціонувати в умовах екстремального тиску, долаючи гострий дефіцит кадрів та постійні безпекові ризики. У найближчі роки будівництво залишатиметься не стільки драйвером класичного економічного зростання, скільки критично важливим інструментом для підтримання базової життєдіяльності країни, вимагаючи від компаній постійної адаптації до жорстких кризових реалій.
